"Слушно також буде відзначити ще одну рису романів Ірен Роздобудько – роздуми про недалеке минуле й сьогодення України, що інколи межують із серйозною аналітичною розвідкою. Події новітньої української історії у «Ґудзику 2» змальовані з кута бачення очевидця – через переповідання особистого досвіду Дениса, який «пережив» Майдан 2013 року і пішов добровольцем на схід, охоплений російсько-українською війною"

"Ірен Роздобудько назвала "Одного разу…" "неправильною книгою". У неї є своє тлумачення цього, і ви все зрозумієте, прочитавши книжку. Але, як на мене, це дуже правильна книжка, яка спонукає до роздумів. Якщо письменникові вдалося змусити читача мислити, стати співтворцем, то, значить, він недаремно витратив час на написання твору. Ірен Роздобудько, безумовно, це вдалося"

"Авторка дуже чесна в описі людських стосунків. Вона не виносить вердиктів, не шукає зрадників, не перекладає на чиїсь плечі провину за те, що кохання минає. Вона констатує факт: кохання – минає. Бо люди змінюються, і не завжди змінюються однаково. Минулі любові назавжди лишають відбитки в серці. Але, попри все, лишаються в минулому"

"Вона не створює літературу, не шукає прототипів, не намагається “фотографувати” реальність, не прагне бути в контекстах – вона інтуїтивно узагальнює й дивується, коли називають конкретних людей, з якими відбувалися такі історії, як із героями її творів. Присутність цієї письменниці в літературі незаперечна"