Кінокомпанія Star Media працює над байопіком «ОЛЕНА ТЕЛІГА. НЕЙМОВІРНА» – першим в Україні художнім фільмом про видатну постать і особистість, феноменальну жінку неймовірної краси і дивовижної сили, видатну поетку, першу українську модель, палку патріотку, в яку були закохані всі чоловіки того часу і за якою йшли навіть на смерть.
Наступного року Україна відзначатиме 115 років з дня народження Олени Теліги, а у лютому 2022 року ми згадуватимемо про страшну трагедію 1942 року у Бабиному Яру, коли серед невинних людей була розстріляна й Олена Теліга. До 80 роковин подій у Бабиному Яру планується реліз фільму. Наразі наша співрозмовниця — авторка кіносценарію «ОЛЕНА ТЕЛІГА. НЕЙМОВІРНА», який здобув грант Українського культурного фонду, письменниця і журналістка Ірен Роздобудько.
Пані Ірено, сценарій фільму «ОЛЕНА ТЕЛІГА. НЕЙМОВІРНА» створено за реальними фактами. Але їх так мало у публічному просторі. З якими матеріалами ви працювали?
Вперше я дізналася про Олену Телігу на початку 90-х років, коли отримала з Канади книгу, видану завдяки українській діаспорі — там були зібрані спогади її сучасників про неї До того інформація про поетесу була недоступна і, звісно, в Україні про неї знали лише «посвячені». Доля Олени, її особистість, краса і коротке, але таке яскраве життя мене вразили й надихнули. Тепер, звісно, їй встановлено пам‘ятники, названі її іменем вулиці й написано багато статей, розслідувань, книжок.
Але не всі факти вірогідні…
Тому я користувалася спогадами сучасників і «голосом» самої Олени – з її віршів, листів, статей і прозових творів. Це найкращий «архів» задля того, аби зрозуміти її характер і вдачу. До того ж у Києві та за кордоном існує Товариство ім. Олени Теліги, до якого входять дослідники життя Олени, такі як Надія Миронець, Ольга Кобець, з якими я познайомилась і які надали інформацію про неї. «Родзинка» сценарію полягає у тому, що я інтегрувала реальні висловлювання Олени Теліги в діалоги персонажів.
Але, звісно, він написаний у стилі байопіку — з авторським баченням найбільш яскравих епізодів життя героїні.
Сценарій двічі подавався на пітчинг Держкіно. Що було вдосконалено у порівнянні з першою спробою, і яких змін зазнав сценарій за цей час?
На минулому пітчингу наша команда не добрала для перемоги кілька балів, а потім і взагалі результати було скасовано. Тому ми подали сценарій вдруге. Але тепер він, як кажуть кінематографісти, «відлежався» і став значно допрацьованим. Змінилася не тільки назва, але й суттєво покращився візуальний ряд, додалося більше глибини, жіночності героїні, динаміки, з’явилися цікаві нові сцени. У 2022 році ми будемо відзначати сумну 80-ту річницю загибелі Олени Теліги. Тому для всієї нашої команди важливо відзняти цей фільм саме зараз, аби нагадати людству про трагедію Бабиного Яру.
Warning: Undefined array key "btn_vrt_pos" in /home/virtwww/w_iren-rozdobudko_bb16137c/http/wp-content/plugins/booster-for-elementor/base/widgets/modern-video.php on line 369
Фільм має бути цікавим для широкої аудиторії глядачів — як в Україні, так і у світі. Чим, на вашу думку, картина про минулі події може зацікавити сучасного глядача, вихованого на голлівудських трилерах?
Задля цього, розповідаючи про непересічну особистість, треба було вийти за межі вузьконаціональних і політичних інтересів, не спекулювати на них, а показати, перш за все, людину, яка «ламала усі межі», залишалася собою за будь-яких обставин, вміла повести за собою, була харизматичною і послідовною у всіх своїх вчинках. Таких людей у світі небагато, але вони є у кожної нації, на кожному відрізку часу. Олена Теліга була саме такою — взірцем послідовності та пасіонарності.
До того ж наша команда мріє зробити фільм елегантним, з гарною музикою і стильним візуальним рядом. Фільм про Олену Телігу — не псевдопатріотичне наставляння, не дидактика. Це історія про неординарну особистість від її шістнадцяти років і до розстрілу у 35-річному віці у Бабиному Яру, про її нестандартні вчинки, оригінальне поводження, кохання, боротьбу за незалежність України.
Якою ж постане Олена Теліга у картині «ОЛЕНА ТЕЛІГА. НЕЙМОВІРНА»?
Наведу короткі цитати зі спогадів тих, хто знав її близько. Ось якою згадував Олену український прозаїк і журналіст Улас Самчук: «Для мене вона була великою несподіванкою і відкриттям. Я був гостро вражений її екзальтованістю, напруженою, невтомно грайливою вдачею».
А ось спогад письменника Євгена Маланюка: «Вона вся була якимось протестом проти сірості, безбарвності, нудоти життя… Це була людина, яка хотіла радості, і ще раз радості з королівськими значеннями цього слова».
Отже — «несподіванка і відкриття», «королева», «неймовірна» — так про неї говорили ті, хто її знав особисто. Жива, весела, розумна, емоційна жінка, яка«випереджала свій час». А ще — жінка-загадка, яку досі важко розгадати попри те, що факти її героїчної біографії вже відомі широкому загалу.
Які факти з її біографії вразили саме вас?
Олена Теліга народилася у російській глибинці, але стала однією з найполум’яніших борців за незалежність України. Вона була хрещеною донькою сестри поетеси «Срібного сторіччя» Зінаїди Гіппіус. Цікавий і красномовний такий факт, що вона, маючи вроду і гарну фігуру, стала першою українською «моделлю», яка демонструвала одяг у шевській крамниці у Варшаві. Навіть кажуть, що у Празі головний балетмейстер Національної Опери запрошував її до балетної трупи театру.
У цю жінку були закохані майже всі чоловіки, з якими її зводила доля і за якою беззаперечно йшли її послідовники та друзі.
Для багатьох сучасників вона стала українською Жанною д‘Арк і разом з цим була веселою, життєрадісною, не позбавленою жіночого кокетства і любові, жінкою.
Пані Ірено, як ви вважаєте, якого контенту в кінотеатрах потребує зараз суспільство, а саме — молодь?
Кіно — духовне збагачення не тільки для молоді. Воно має бути різним, але не в останнє — повинно нести в собі національну ідентифікацію, якої зараз потребує молодь. А образ Олени Теліги — найяскравіший приклад пошуку цієї ідентифікації.
Творча група фільму «ОЛЕНА ТЕЛІГА. НЕЙМОВІРНА»: авторка кіносценарію — Ірен Роздобудько, режисер — Роман Бровко, креативний продюсер – Володимир Харченко-Куликовський, продюсери — Влад Ряшин, Галина Храпко.