«Мене виховувала література і кіно. Але це щасливий випадок, якого в житті могло й не бути. Я просто забігла посеред “війнушки”, в яку ми грали у дворі до якогось приміщення – попросити води чи сховатися — і завмерла посеред численних полиць з книжками, адже доля закинула мене до бібліотеки…»
Одна з найуспішніших українських письменниць, найбільш видаваних україномовних авторів, переможниця багатьох літературних конкурсів, володарка міжнародної літпремії їм. князя Юрія Долгорукова та відзнаки «Золотий письменник України» Ірен Роздобудько, книги якої не сходять з полиць книжкових магазинів роками, а за її сценаріями знято вже 12 фільмів, зізнається, що колись зовсім не володіла українською мовою. Зробивши свідомий вибір, вона рік мовчала, після чого не лише заговорила, а й почала писати виключно рідною мовою.
«Я народилася в Донецьку, родина у мене українська, на всі дитячі, шкільні свята я була в українському костюмі, у віночку, але розмовляли ми російською, тому й вірші я почала писати тією мовою. Наприкінці 90-х років видала дві поетичні збірки, але їх вже давно немає на ринку. В мене тоді ще не було самоідентифікації, таке було середовище, хоча я вам скажу, коли у 1988 році я переїхала до Києва, то вирішила, що поки не вивчу українську мову, буду мовчати. Я рік промовчала, а потім заговорила і пішла працювати в українське видання. Це був мій свідомий вибір, для мене було принципово заговорити українською, а потім було принципово писати українською мовою»
Ірен Роздобудько народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку. Батьки назвали доньку Ірен на честь героїні роману Джона Голсуорсі «Сага про Форссайтів» Ірен Форсайт. У шість років дівчинка написала своє перше оповідання – «Казку про Чайник і Матрьошки». Однак, ще до того, як навчилася писати, вона вигадувала різні історії і небувальщини і розповідала їх друзям у дитячому садку, особливо під час тихої години.
«Скільки себе пам’ятаю, я завжди любила придумувати різні історії і розповідати їх дітям у дитячому садку або у дворі. Ці історії були “з продовженням”, як серіали. Тому мене завжди чекали і у дворі, і в садку. А оскільки попит був величезний, то і моя фантазія працювала, як божевільна. Адже мені потрібно було щодня придумувати щось нове!
Коли вперше в цьому ж віці випадково потрапила до бібліотеки, була вражена полицями з книжками, здивована тим, що ці книжки написали люди, і вирішила, що моя книжка теж колись стоятиме на такій полиці. Але про те, що книги пишуть «письменники», я тоді ще не знала»
У шкільні роки Ірен відвідувала різні театральні гуртки і мріяла про сцену. Однак у старших класах зрозуміла, що великої актриси з неї не вийде, а тому 1980 року вступила на заочне відділення факультету журналістики Київського національного університету і з 16 років почала працювати, при цьому сміливо бралася за будь-яку роботу, а тому й має за плечима безцінний та величезний досвід у різних сферах діяльності.Працювала телеграфісткою на ТАРС-РАТАУ, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, дикторкою на радіо, коректором, редактором, журналісткою, кореспондентом на двох центральних телеканалах, заступником головного редактора у популярному журналі “Наталі”, а також була головним редактором журналу «Караван історій. Україна».
З 1988 року Ірен живе в Києві, де працює в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості».
Довелось їй працювати і офіціанткою у ресторані, і цирковим шпрехшталмейстером, і Снігуронькою на дитячих новорічних заходах, і кіномеханіком у відеосалоні — в усіх цих амплуа спробувала себе Ірен Роздобудько, поки не пов’язала своє подальше життя з літературою.
Лише у 2000 році почали з’являтися книги.
«Я не люблю слово “успіх”… Якщо вже вживати це слово – то хай його кажуть інші. Я народилася в Донецьку, пишу давно, з дитинства – це моя дорога, моє божевілля. Я знала, що так буде – тільки дуже боялася виходити на публіку. Тому у мене дуже пізній дебют із книжкою на конкурсі “Коронація слова” 2000 року»
Письменницький дебют Ірен Роздобудько пов’язаний з виходом детективного роману “Пастка для жар-птиці“. Ця подія посприяла тому, що ім’я авторки стало відомим серед широкої публіки. Твір здобув другу нагороду на конкурсі “Коронація слова”. З цього моменту почалася впевнена хода літературним шляхом Ірен Роздобудько. Книги «Ескорт у смерть» (2002, 2007), «Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері» (2005), «Ґудзик» (2005, 2011) вже за традицією були позитивно сприйняті і читачами, і критиками. До речі, останній вказаний роман, але не останній в доробку авторки, приніс їй перемогу в “Коронації слова” 2005 року. Цей твір перекладено російською та англійською мовами, а 2008 року з’явилася художня кінокартина “Ґудзик”, знята за мотивами роману.
Роздобудько – автор двох збірок поезій, а також ілюстрацій до своїх книг та книг Лариси Масенко, Оксани Соловей, Леся Танюка. Вишиває бісером, грає на гітарі, з 2008 року – викладач кафедри кінорежисури та кінодраматургії Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. За її творами знято повнометражні фільми і серіали, в тому числі “Ґудзик”, “Почати спочатку. Марта”, “Осінні квіти”, “Таємничий острів”, “Пастка” (за книгою “Мерці”), “Поводир”, “Жереб долі”, “Тінь кохання”, “Два полюси кохання” та інші.
Ірен має доньку Яну (1983 р.н.). Дочка закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, стала скульптором. Як і мати, викладає в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
З 2009 року Ірен Роздобудько в шлюбі з Ігорем Жуком – астрофізиком, комп’ютерним графіком, бардом, кіносценаристом, композитором – автором понад трьохсот пісень (з 1989 по 2006 роки у шлюбі з Ігорем Римаруком – українським поетом, президентом Асоціації українських письменників, радником міністра культури з питань книговидання)
